Zagadnienie testamentów wspólnych w prawie rzymskim

Świrgoń-Skok, Renata

Zagadnienie testamentów wspólnych w prawie rzymskim

dc.contributor.author	Świrgoń-Skok, Renata
dc.date.accessioned	2025-01-30T12:59:33Z
dc.date.available	2025-01-30T12:59:33Z
dc.date.issued	2024
dc.description.abstract	W niniejszym artykule zostało przybliżone zagadnienie testamentów wspólnych, przez które należy rozumieć takie testamenty, których treść obejmowałaby rozrządzenia na wypadek śmierci więcej niż jednego spadkodawcy. Przyjęta w prawie rzymskim zasada swobody testowania spowodowała odrzucenie instytucji testamentów wspólnych. Nie wydaje się także, że możliwość przygotowania testamentu wzajemnego przez małżonków, jaką dawała konstytucja cesarza Walentyniana III z roku 446, oraz udogodnienia co do formy, jak i treści w zakresie testamentów żołnierskich stanowią podstawę do jednoznacznego stwierdzenia, że praktyka sądowa na przestrzeni wieków wyjątkowo dopuszczała takie testamenty. This article discusses the issue of joint wills, which are to be understood as wills whose content includes the disposals in the event of the death of more than one testator. The principle of testamentary freedom adopted in Roman law led to the rejection of the institution of joint wills. Nor does it appear that the possibility for spouses to prepare joint wills, as offered by the constitution of Emperor Valentinian III in 446, and the facilities in terms of form and content of soldier wills provide a basis for the unequivocal conclusion that judicial practice over the centuries has exceptionally permitted such wills. У даній статті розглядається питання спільних заповітів, під якими слід розуміти такі заповіти, зміст яких включав би розпорядження на випадок смерті більше ніж одного спадкодавця. Прийнятий у римському законодавстві принцип свободи заповідання призвів до відмови від інституту спільних заповітів. Не видається також, що передбачена конституцією імператора Валентиніана ІІІ 446 р. можливість складання взаємного заповіту подружжям, а також умови щодо форми та змісту заповіту воїнів, є підставою для однозначного твердження про те, що судова практика протягом століть винятково допускала такі заповіти. В настоящей статье рассматривается вопрос о совместных завещаниях, под которыми следует понимать завещания, содержание которых включало бы распоряжения на случай смерти более чем одного завещателя. Принцип свободы завещания, принятый в римском праве, привел к отказу от института совместных завещаний. Не представляется также, что возможность составления супругами взаимного завещания, которую предоставила конституция императора Валентиниана III от 446 г., а также наличие облегчений как в отношении формы, так и содержания для солдатских завещаний дают основание для однозначного вывода о том, что судебная практика на протяжении веков в исключительных случаях допускала такие завещания.
dc.identifier.citation	"Studia Prawnicze KUL", 2024, nr 3, s. 133-145.
dc.identifier.doi	10.31743/sp.17240
dc.identifier.issn	2719-4264
dc.identifier.uri	https://hdl.handle.net/20.500.12153/8252
dc.language.iso	pl
dc.publisher	Wydawnictwo KUL
dc.rights	Attribution 4.0 International	en
dc.rights.uri	http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/
dc.subject	testamentum
dc.subject	testamentum simultaneum
dc.subject	testament wzajemny
dc.subject	prawo rzymskie
dc.subject	mutual will
dc.subject	Roman law
dc.subject	взаємний заповіт
dc.subject	римське право
dc.subject	взаимное завещание
dc.subject	римское право
dc.title	Zagadnienie testamentów wspólnych w prawie rzymskim
dc.title.alternative	The issue of joint wills in Roman law
dc.title.alternative	Питання спільних заповітів у римському праві
dc.title.alternative	Вопрос о совместных завещаниях в римском праве
dc.type	info:eu-repo/semantics/article